Цілком зрозуміло, що спір з контракту поставки зернових, в якому прописане арбітражне застереження GAFTA, повинен розглядатися в арбітражі даної асоціації. Але чи стосується це додаткових угод до контракту, підписаних в тому числі третіми особами.
Так в нашому кейсі до договору поставки була укладена додаткова угода, стороною якої також стала українська компанія, яка поручалась за оплату товару іноземним покупцем. Вважаючи що за поставкою має місце подія дефолту продавець звернувся з позовом про стягнення коштів саме до гаранта – української компанії. Однак суд першої інстанції, погодившись із нашими доводами, висловив думку, що на додаткову угоду до контракту також розповсюджується арбітражне застереження і спір підлягає розгляду в арбітражі.
Апеляційний суд дійшов протилежного висновку, вважаючи, що відносини поруки є самостійними від відносин щодо поставки, незважаючи на форму угоди. Верховний суд підтримав першу інстанцію та став на сторону гаранта зазначивши, що положення арбітражного застереження можуть розповсюджуватись і на третіх осіб, а для стягнення боргу з поручителя необхідно розібратися в тому, чи існує борг та в якій сумі. Відносини ж щодо поставки однозначно підлягають розгляду в комерційному арбітражі.
Щоправда Верховний Суд при цьому звернув увагу на наявність вийняткової правової проблеми в зазначеній ситуації і передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яка і повинна поставити точку в даному питанні.
Якщо Вам цікавий результат зазначеної справи, слідкуйте за нашими новинами, ми обов’язково про це повідомимо.